Історія храму. Духовне серце села.

                               E0HLvy8eumI     

              

              Кожне село і місто України має свою святиню – церкву. До неї, відколи існує християнство, йдуть дорослі і діти. Йдуть назустріч з Богом, з Ісусом Христом, Дівою Марією, і з святими, апостолами, ангелами. Кожний,хто побуває на Службі Божій, почувається здоровішим, життєрадіснішим, бо у святому храмі душею і серцем розмовляє з Богом.                                                      100

                 Точної дати, коли була побудована перша церква в с. Чукалівка встановити не вдалося. Але зі спогадів старожилів відомо, що вона згоріла від блискавки на Усікновення голови Івана Хрестителя( Главосіки). З архівних даних відомо, що теперішня церква будувалася за кошти селян, яких було 37 дворів з 1865 по 1873 роки. В 1873 році вона була канонізована, тобто стала освячена 7 квітня і одержала назву Благовіщення Святої Діви Марії. Наші предки збудували її з дерева на високому кам’яному фундаменті і місце обрали чудове – на пагорбі серед села , обсадивши соснами.

 

           На церковних хорах є напис: « Храм создан 1870 р за проводом о. Кір Церкевич.  Украшен в 1889 році за о. Теодора Косевич . Провізора Григорія і Якова Пилипів .   Начальника громади Стефана Фучко. Пожертва всіх парафіян. Живописець Скорчдополь. Реставрований в 1976 році жертвами парафіян. Художником Степаном Іванків і Миколою Когутом.»

                 DSC00511

                   В 1913 році в селі парохом був отець Теодор Матейко . В  1913 році було засновано «Братство трезвості »,яке нараховувало 30 членів воно проіснувало до 1925 року та мало тоді 61 братчика. «Статуть братства воздержаности оть всякого напою,підь Покровом (опікою) Преблагословенной Діви Марїї » від 16 листопада 1896 року говорив. 

                29 січня 1928 року були проведені збори селян і головою читальні став священник-отець Матейко. Перезахоронений отець Теодор Матейко з міського кладовища, яке було по вулиці С.Бандери (зараз сквер позаду готелю «Надія») на кладовище , що біля церкви 1970-х роках. Поряд могила отця Івана Гука. 

 

                      З історією с. Чукалівки кінця 30-х початку 40-х років пов’язане ім’я відомого церковного і культурного діяча Прикарпаття священика Івана Блавацького . Останньою парафією отця було село Опришівці . Першу  «совєтську» інквізицію отець перебував у нашому селі, живучи з родиною у хаті Юстини Миколаївни Остап’як. Проте перед другою советською окупацією, о. І. Блавацький  був попереджений одним з парафіян,що з приходом більшовиків першою жертвою буде священик , вирішив емігрувати. За згодою станіславівського єпископа Владики Григорія Хомишина виїхав на захід і з1950 року поселився в США і душпастирював на різних парафіях. Помер 19 квітня 1963 року в Балтіморі. Похоронений на українському католицькому цвинтарі Факс Чейс у Філадельфії. 

                            1057        1058

                     В 1937 році в храмі був зроблений громовідвід( за 240 злотих). Та з приходом більшовиків церква стала занепадати, на неї наклали великі податки. Після приходу більшовиків в селі були зрізані всі хрести, намагалися знищити також пам’ятник на могилі попереднього пароха .

                    Перед війною в 1941 році в селі відбулася місія . Під час війни німці забирали дзвони і вивозили в Німеччину. На той час було 4 дзвони, один з них називався шкільний. Один з дзвонів змушені були здати,(дзвони були різної величини виготовлені з міді). Церковне братство вирішило заховати дзвін, вони вірили, що колись вони будуть служити односельчанам. Йшов час. Згадали про дзвони, котрі могутнім звуком лунали над селом. Але з людей, котрі знали таємницю захованого дзвона вже не було в живих. Можливо, якийсь щасливий випадок допоможе відшукати його.

                 Коли в 1943 році із благословенням та при активній участі церкви Благовіщення Пресвятої Діви Марії ( парох Іван Блавацький )  на великодні свята сільська громада виділила для дитячого будинку ( нині село Липове) набір продуктів(пасочки, галунки , сир, масло та інше) . Посвятивши усе це,священнослужитель доручив відвести все це молодому хлопцеві Дорошенку Петрові. З Божої ласки Українська Греко-Католицька церква Благовіщення Пречистої Діви Марії в с. Чукалівка постійно функціонувала під час війни, вселяючи віру людей у Господнє благословення і Божу благодать. Велика шана їх Преосвященствам благочестивим отцям І. Блавацькому  і о. Крававич у, які у воєнне лихоліття духовно підтримували своїх парафіян.

               В 1946 році церква змушена була стати православною.

              В 1970-роках їздили замовляти нові дзвони в м. Борислав  Дорошенко Петро Михайлович та Когут Микола Гнатович (вартість яких була 1800 і 2000 тисячі рублів).В 1976 році храм був реставрований за пожертви парафіян, художником Степаном Іванків  та Когутом Миколою Гнатовичем.

              З  проголошенням  Незалежності  України о.І.Гук, багато зробив в духовному та національному відродженню села. Він увійшов у порозуміння з парафіянами, перейшовши на греко-католицьку віру. Урочисто та святково проводилися сповіді і причастя першокласників, молебні в честь Незалежності. Було в цей час особливо святково. Першокласники переступали поріг храму божого, щоб прийняти до свого серця Євхаристійного Ісуса. Щира молитва священика за дітей торкала кожне маленьке сердечко, пташкою влітало в найпотаємніші куточки душі кожного.

              

 

Це слайдшоу вимагає JavaScript.

               В 1992 році були відновлені хрести на честь скасування кріпосного права. Які були знищені, один у 1861 році, другий в 1955 році. Перший був відновлений на Зелені свята, другий на свято святого Петра. Напередодні з черніївських гаїв Дорошенко Петро Миколайович та їздовий Влашин Роман Антонович привезли дуби з яких були зроблені 2 хрести. Зі слів старожилів колись стояла фігура розп’яття Ісуса з двома ангелами по сторонам.                                                                                      

 

                В 1999 році в селі відбулася Свята місія, яка тривала декілька днів. Парафіяни, діти , молодь з радістю та з хлібом – сіллю на вишитому рушнику зустрічали місіонерів. Отці місіонери відправляли Служби Божі, молебні , акафісти, сповідали людей, своїми проповідями зворушували кожну людину, засівали в душі кожної людини добрі зерна Божого Слова. Відбулося освячення Місійний  Хреста, який стоїть між капличкою та дзвіницею. На ньому напис «Свята Місія – 1999 рік». Місія завершилась архієрейським благословення для дальшого розквіту села.    

 

  В червні 1999 році на місці деревяної дзвіниці була побудована нова цегляна.         1 Історія церкви007

                       В 2001 році на церковному подвір’ї почалося будівництво каплички, а 15 липня 2002 року була освячена Епископом – Ординарієм Івано – Франківської єпархії КРКЦ – Софроном Мудрим. При відкритті каплиці були присутні не тільки жителі села а й гості з навколишніх сіл. Було виконано декілька  церковних пісень, діти декламували вірші, розказували біографію Йосипа Сліпого.

      1048

    1 Історія церкви008           

                   В червні 2002 року від церкви до церкви передавали образ Ісусового Серця. В нашу образ перенесли з Радчанської церкви,а на наступний день велика процесія людей пройшла селом від нашого храму до Опришівецької з образом Ісусового Серця. Дорогою хор співав багато пісень, присвячених Ісусу.   

 

              В 2002 році стан здоров’я о. Івана Гука погіршувалося, але парафіяни підтримували його духовно до останньої хвилини його життя. 27 вересня 2002 року перестало битися серце духовного наставника жителів села. Господь вирішив забрати свого вірного сина, щоб він в іншому світі прославляв Творця. Хай його душа навіки оселиться там, де всі святі і праведні спочивають, ангели пісні співають, споглядаючи Живого Бога. 
2-3 архівні15.4.1990.023

                    На сесії 30 травня 2003 року було прийнято рішення назвати частину вулиці Шевченка, що біля церкви, іменем о. Івана Гука .

                 19 січня 2003 року вперше свято Водохрестя відбулося на місцевому озері.

 

                29 березня 2003 року о. Віталієм для парафіян села була організована поїздка в м. Львів до копії Туринської Плащаниці в Архикатедральному соборі святого Юра. Побували на Богослужінню в церкві св. Йосафата, де хороняться мощі Чудотворця блаженного Миколая Чарнецького.

 

                7 квітня 2003 року – відбулося святкування 130 – річниці освячення храму Благовіщення Пречистої Діви Марії.            

 

                   У 2003 році – отець Віталій виділив кошти на придбання дитячої літератури для сільської бібліотеки, зробив підписку на газету « Нова зоря» .А в травні учням Чукалівської початкової школи була організована поїздка в місто Яремче.                                               

                    В серпні 2003 році була проведена газифікація церкви і дзвіниці.

                    7 березня 2003 року заснований церковний хор в новому складі під керівництвом п. Олени Поглад.     

 

 

                          В 2004 році здійснили прощу до Чудотворної Ікони Зарваницької Богородиці парафіяни церкви Благовіщення  с. Чукалівка  Лисецького деканату на чолі з о. Віталієм. Мабуть,найважливішим моментом кожної прощі є добре приготування до неї, усвідомленням того, куди і з якою метою вирушаєш у дорогу. Отож, у дорозі ми змовляли молитву, а потім переглянули кінофільм про Зарваницю. З трепетом ішли ми Хресною дорогою, подумки кожен брав на себе той непосильний тягар, який потрібно донести до Голгофи. По дорозі додому ми змовили вервичку, дякуючи Матері Божої Зарваницької і всім Небесним Силам.       

 

                                                           1089

                  8 лютого о. Любомир став пар адміністратором села. Священича праця стала сенсом, способом його життя, бо виконує її з великою любовю  до Бога і до ближніх . Дбає про благоустрій церкви, сільська святиня щораз оновлюється у своїй красі.          

 

                       17  вересня 2006 року на місці хреста при в’їзді в село з боку Івано – Франківська по вулиці Довбуша відкрили капличку (на місці хреста) збудовану підприємством «Франківськміськбуд » ( Сергій Басараб).             1060
13 Капличка065

                       

                З року в рік час Великого посту для кожної людини є моментом очищення від гріхів, переосмислення свого життя, можливістю через щире покаяння, молитву та піст зблизитись із Господом. Постячи, випрошуючи в Бога спокою та миру для України. Бо саме віра застерігає від гріха , дає силу в житті та підтримує в добрих починаннях. « Сьогодні весь український народ приймає свою нелегку і гірку долю, простує своєю Хресною дорогою, приймаючи важкий хрест війни, лихоліть та випробувань. Нам важко, ми зі страхом дивимося в майбутнє, ми пригнічені. Небеса відкриті!.З Отцівських очей течуть сльози, Бог плаче… Він плаче, дивлячись на землю України, скроплену кровю. Дивиться у серця тих, хто втратив своїх найрідніших. Усе пройде в цьому житті, але ти Господи, з нами вчора, сьогодні і навіки!… Тож дякуємо Богові за все, а особливо за те, що він ніколи не покине нас».                     10

                   Чукалівські гаївки протягом багатьох років збираються у другий день Світлого Воскресіння Господнього після Богослужіння релігійну громаду церкви Благовіщення Святої Діви Марії на церковному подвір’ ї. Старше покоління, сповнене ностальгії, всю надії на відродження гаївок покладає на учнівську молодь яку в різні роки научають монашки. Діти водять хороводи, грають ігри, співають веснянки та гаївки: « Червона ружа», «Куди їдеш Романочку», « Ой на горі жита много ».Великодня радість переповнює присутніх, у старших блистять сльози радості. Адже в такий спосіб зберігатимуться та передаватимуться автентичні   обряди та традиції.                

 

                      Кожного року парафіяни села їдуть до Чудотворної ікони Зарваницької Богородиці. Щоб подивитися на дивний осідок, який обрала собі Зарваницька Матінка Божа. Духовний опікун о. Любомир в час прощі наголошував про потребу у Святій Сповіді та щирій молитві за тих людей, які її найбільше потребують. На подвір’ї парафіяльної церкви Святої Тройці відчувається надзвичайно побожна атмосфера. Від парафіяльної церкви людський потік прямує до величного собору. З трепетом ішли Хресною дорогою. Скріплені духовно,набравши свяченої води, вірні, щасливі й радісні, поверталися до своїх домівок.zarvanyzya_prog2017

Advertisements